Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію нашої країни режисер та керівник краматорського народного театру “Бам-Бук” Микола Метла евакуювався до Европи, де активно вивчає нову мову та мріє про повернення до рідного міста та продовження театральної діяльності.

"Східному проекту" Микола Метла розповів про евакуацію та життя в новій країні.

Розкажіть про створення та розвиток театру БАМ-БУК у Краматорську?

Спочатку театр створювався серед студентів Краматорського економіко-гуманітарного інституту, починали ми з вивчення акторської майстерності. Перший виступ нового колективу відбувся у грудні 1996 року.

За багато років театр завоював усі можливі нагороди на фестивалях у Києві, Дніпрі, Очакові, Харкові. У фестивальному русі колектив понад 20 років. Усі запрошують, раді бачити. Усі стіни у 36 кімнаті в ДКіТ НКМЗ завішані дипломами та кубками. Нові, навіть, вже складуємо в шафу.

За ці роки у театру склався певний ритм роботи: 5 - 6 повнометражних спектаклів на рік та 15 мініатюр чи уривків зі спектаклів. Одна з прем'єр обов'язково проходила на великій сцені ДКіТ НКМЗ.

Де зараз весь колектив театру?

Артисти хто де. Дівчата за кордоном, хлопці здебільшого у Дніпрі чи навколо нього.

Якою була ваша перша реакція на початок повномасштабного вторгнення росії?

24 лютого я був в Краматорську. Одразу зрозумів - це межа. Колишнє радісне та щасливе життя закінчилося. Попереду невідомо що. Це якщо казати без ненормативної лексики. Насправді реакція була більш бурхливішою.

Коли вирішили поїхати з міста?

Я взагалі не хотів їхати з Краматорська, але дружина наполягла. Було страшно. Спочатку ми хотіли поїхати на західну частину України, але коли дізналися ціни на житло, замислились. Старі знайомі підказали шлях закордон. Вибрали для проживання Австрію. Переїзд автобусом був безкоштовним з харчуванням у дорозі.

Зараз із дружиною живу у селі Лебрінг, округ Штірія в 30 хвилинах їзди електричками до міста Грац. У 2-х поверховому будинку проживає 4 сім'ї. Кожна сім'я має кімнату. В усіх, крім нас, є діти. Усього 14 осіб. Я вважаю, що це добрі умови. Власниця житла офіцер поліції. Вона віддала біженцям будинок сина. Відразу хочу сказати – австрійці чудові люди, добрі та чуйні.

Організація "Карітас" видає нам на місяць по 150 євро. До того ж, до 1 жовтня був безкоштовний проїзд у всіх видах транспорту. За цей час ми з дружиною побували у Відні, Братиславі, Любляні. З'їздили 2 рази до Венеції. Нещодавно повернулися із міста-музею Гольштадт, де перенеслися до Австрії 18 століття. Як буде тепер не знаю, транспорт дуже дорогий. Але обіцяють проїзні.

В Австрії передбачені програми вивчення мови для переселенців?

Так, зараз 5 разів на тиждень їжджу до Грацу на курси німецької мови. Успіхи не тішать. Важко у 74 роки вивчати іншу мову. Але радує, що курси безкоштовні.

Чи виходить займатися творчістю на новому місці?

Творчості зараз зовсім немає. Без знання мови це неможливо. Театр - це мій спосіб проживання життя. А творчість для мене можлива лише в Краматорську.

Після перемоги плануєте повертатися до Краматорська?

Звичайно, незважаючи на те, що місто руйнують росіяни, я все одно хочу повернутися туди, де був щасливий.

Ви вважаєте, що евакуація з Краматорська потрібна?

Це кожен вирішує особисто. На чужині не мед та не цукор. Але вдома війна.

Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program.