Старший науковий співробітник Музею історії Краматорська Ольга Пальона знаходиться в евакуації. Але попри це, продовжує віддавати себе улюбленій справі  та займатися науковою діяльністю.

Так, пані Ольга продовжує працювати та публікувати на сторінці музею у Фейсбуці розповіді про українських письменників, які відвідували Краматорськ у різні часи, або писали про нього. 

Про своє наукове дослідження Ольга Пальона розповіла «Восточному проєкту».

• Ви в місті досить відома людина, адже до Музею історії приходила купа людей, а ваші цікаві розповіді запам'ятовуються надовго. Де ви знаходитесь зараз, як живете?

• Перш за все, хочу подякувати вам особисто і вашому виданню «Восточний проект». Ви завжди оперативно та об’єктивно висвітлювали роботу Музею протягом багатьох років! Ваша газета неодноразово публікувала наші статті популяризуючи історію Краматорська. Сьогодні, надзвичайно приємно спілкуватись з вами, наче стаєш ближче до нашого улюбленого міста.

Після заклику керівництва нашого міста та області, евакуюватися я виїхала до родичів в Кривий ріг, до цього певний час ще мешкала в Дружківці теж у рідних. Їхати кудись далі, за межі області дуже не хотіла, але все ж довелось.

• Ви автор багатьох статей, співавтор та автор декількох книг. А тепер нещодавно розпочали публікувати на у Фейсбуці розповіді про письменників, які відвідували Краматорськ. Як давно працюєте в цьому напрямку? Як ви шукали матеріали? Які були складності?

• Що до дослідження, саме в цьому напрямку, розгортати його я почала вже кілька років, тому. Доречи, статтю про Івана Дніпровського, я підготувала, ще до 24 лютого і відправила, до вашої редакції ми домовились з редакторкою, що вона вийде у свіжому номері, але… Навіть з початком повномасштабної збройної агресії росії проти нашої держави, багато електронних архівів де зберігаються унікальні документи та рідкісні періодичні видання не тільки не закрили, а навіть розширили доступ до них, я працюю з кількома такими платформами. Зараз є у доступі такі речі, які раніше були закриті. Багато чого з чим можна і потрібно працювати, бо це стосується історії безпосередньо нашого міста. Тобто так, це безпосередньо продовження моєї наукової роботи в музеї.

•  Про кого вже можна прочитати?

• Це Майк Йогансен, Іван Дніпровський, Микола Хвильовий, Олесь Досвітній, Сандро Касянюк, Михайло Майський. І ще де які факти про нашого україномовного поета Василя Краматорського, це те що вже на сторінці. Далі буде, як то кажуть.

• Як виникла ідея такого дослідження?

• Чому письменники? Це тільки один із напрямків моєї роботи, але багато з них мені подобались як автори і раніше, а те ще вони були пов’язані з нашим містом, робить їх постаті ще цікавішими. Хочеться цим поділитись, спочатку я вагалась, чи цікавий матеріал широкому загалу, але відчула велику зацікавленість та підтримку.

• Чи завершена ваша праця чи ви ще працюєте прямо там, в евакуації? За результатами вашого дослідження мала бути видана книга чи як воно повинно виглядати?

• Я публікую ці матеріали, на Музейній сторінці в facebook, дублюю на своїй особистій сторінці, а ще зробила телеграм-канал, де планую їх теж викладати, але це поки що трошечки не встигаю, дуже багато часу забирає підготовка фото які ілюструють допис і звичайно робота з архівами триває, зараз викладаю найсвіжіші свої знахідки, але звісно те що з’являється на сторінці це тільки маленька частина, зараз в мене декілька дописів в роботі одночасно, в різних ступенях завершеності. Сподіваюсь, після перемоги об’єднати це у книгу, бо матеріалів справді багато і готових і ще роботи попереду чимало.

• Чи сумуєте ви за музеєм, колегами? Вони також виїхали з міста? Хто доглядає за музеєм?

• За колегами дуже сумує, звісно ми спілкуємось підтримуємо один одного, але все одно, спілкування телефоном чи в інтернеті не замінить живе спілкування. Ми всі у різних містах і країнах дуже сумуємо, за Краматорськом, за музеєм, адже це набагато більше чим зазвичай всі вкладають в це слово Це вже справжнє музейне братство, спосіб життя. Наталія Євгенівна як справжній відважний капітан залишається в місті.

• Що побажаєте своїм колегам та й взагалі краматорчанам, який ваш девіз від суму за домівкою?

• Наукова робота триває, але дуже хочеться спілкуватися з відвідувачами, робити нові цікаві проекти, в голові багато нових ідей, впевнена все це попереду. Робота дуже допомагає триматись, а ще моя собака, англійський кокер-спанієль з якою ми разом вимушено подорожуємо.

Як і всі сьогодні, ми з колегами Віримо в Збройні сили України та нашу Перемогу, віримо, що скоро повернемось в улюблений Краматорськ, ця віра дає сили попри все жити і рухатися далі. Тримаймо стрій!

Цитати про письменників з наукової роботи Ольги Пальоної

«Талановитий та загадковий поет із Краматорської!

Про україномовного письменника, минулого століття – Василя Краматорського , нам сьогодні, нажаль, відомо не багато.

Поет та кореспондент інколи підписував свої дописи як – Василь Іванів-Краматорський», В. Іванів, Василь Краматорський чи І. Краматорський, використовував різні варіації свого ім’я, яке, скоріш за все, було псевдонімом».

 

«Олесь Досвітній – український письменник, драматург, сценарист, учасник літературної спілки «Гарт», багатогранна творчість якого обірвалась разом із життям, після страти 9 червня 1934 року.

Коротку біографічну інформацію про письменника містить «Передмова до опису фонду№ 815) Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Справжнє ім’я Олеся Досвітнього – Олександр Федорович Скрипаль-Міщенко, він народився в 1891році у повітовому місті Вовчанськ Харківської губернії

Від початку Першої світової війни Досвітній перебував на фронті. В квітні 1916 року за революційну пропаганду, був засуджений військово-польовим судом, але втік з-під варти, емігрував до Сполучених Штатів Америки. Працював кореспондентом соціал-демократичної газети «Нова рада», яку видавали у Сан-Франциско українські політичні емігранти. Повернувся на батьківщину після жовтневої революції 1917. З 1924 року повернувся до Харкова та остаточно перейшов на літературну роботу».

«Невелику біографічну довідку про письменника Майського знаходимо у першому томі, «Десять років української літератури», Д. Лейтес, М. Яшек, Державне видавництво України, 1928 рік. Справжнє прізвище письменника - Булгаков, він народився у 1889 році в містечку Грайвороні на курщині. Батько його працював бондарем наймався по господарствам де були гуральні (спиртово-горілчані заводи, винокурні).
Коли Михайлу було вісім років, батько з родиною переїхав спочатку в с. Братеницю Богодухівського повіту, потім у с. Довжик, що на Харківщині. Саме у Братениці Майський закінчив сільську школу, на цьому формальна його освіта завершилась і в подальшому він поповнював її читанням книг. Коли Майському було тринадцять років, його віддали вчитися на прикажчика до крамаря. В крамниці, більше освоєння професії його цікавили люди, що приходили за покупками, він придивлявся до різних характерів та типажів, а через рік утік до дому, після цього вчився ремеслу у фарбаря-кустаря. Під час Першої світової війни потрапив до війська, а вже з 1915-го працював на Харківському паровозобудівельному заводі. З 1920 розпочав літературну діяльність».

«Щиро захоплююсь плеядою талановитих українських письменників творчість яких припала на буремні 20-ті та 30-ті роки минулого століття. Особливо приємно відкривати, що багато з них подорожували Краматорськом, писали про нього, чи просто милувались місцевими краєвидами крізь вікна вагонів.

Сьогодні, мова піде про одного з моїх улюблених авторів того періоду – Майка Йогансена. З його творчістю знайома вже давно, а ось про те, що він відвідував наше місто і згадував про нього в одному зі своїх творів, відкрила для себе нещодавно. Вражаючого матеріалу дуже багато – це і архівні документи, і рідкісні видання, і статті у періодичних виданнях 20-х років минулого століття».

Більш докладно про письменників, що відвідували чи писали про Краматорськ, можна прочитати на сторінці Музею історії Краматорська у Фейсбуці.

А також на сторінці у Фейсбуці Ольги Пальоної.