Сьогодні святкує ювілейний День народження Заслужений працівник культури, Почесний громадянин Краматорська, директор Музею історії міста Наталія Волошина. Колектив Музею історії розмістив привітання своєму керівнику на сторінці музею у Фейсбуці.

"Колектив музею історії міста Краматорської міської ради управління з гуманітарних питань щиро вітає з ювілеєм директора музею, Заслуженого працівника культури, Почесного громадянина міста Краматорська Волошину Наталію Євгенівну!

Бажаємо Вам міцного здоров'я, сталевих нервів, енергійності, стійкості духу, наснаги, реалізації планів та нових ідей. Нехай успіх завжди буде на Вашому боці, а будь-яка справа має позитивний результат! Бажаємо Вам довгих років життя і трудової діяльності, віри в свої сили та в прекрасне майбутнє, впевненості в завтрашньому дні.

Нехай життя дарує Вам миті щастя, і поруч залишаються тільки надійні, віддані і чесні люди. З днем народження!".

"Східний проєкт" також вітає Наталію Волошину з ювілеєм і приєднується до привітаннь! 

Ми пропонуємо читачам цікаві фрагменти з інтерв'ю з Наталією Волошиною, яке було опубліковано до 55-річчя Музею історії.

• «Я приходжу у музей кожного дня, вітаюся з ним. Коли йду, то прощаюся. Бо музей – це живий організм. Я не можу його покинути…». 
• "В дитинстві я мріяла стати лікарем. Лікарем я мріяла стати з особистих причин. І не просто лікарем, а хірургом. Для мене прикладом був відомий краматорський хірург Дмитро Мазур. Але стати лікарем мені не судилося. Я стала істориком і працюю в музеї. Вже коли я працювала у музеї, збирала матеріали про польовий госпіталь, який діяв у роки Другої світової війни. Про тих, хто там працював. І про Дмитра Мазура".
• "Я навчалася заочно у Донецькому університеті. На 3 курсі я писала курсову роботу про Краматорськ. І коли я дізналася більше про місто, про його історію, то я закохалася в нього. Я відкрила для себе такий пласт, багато цікавого. Я дізналася про людей, які мешкали та розбудовували місто. Я була в захваті. Я подивилася на Краматорськ іншими очима. І цю любов я несу в своєму серці все життя. І тому, коли я прийшла працювати у музей, я вже була закохана у місто, і гордилася тим, що мені випала така честь зберігати його історію, збирати матеріали про Краматорськ та його мешканців".
• "Професія музейника – це професія, яка відкриває величезні можливості. Вона дуже творча. Тут можна себе проявити і як лектора, і як екскурсовода, і як вигадника, і як наукового співробітника, і як письменника".
• "У музей приходять працювати люди не за грошима, а за позивом серця. Наукові співробітники музею – це особливі люди. Навіть ті, що йдуть від нас, потім повертаються".
• "Музей про людей, про їх долі. І саме через них показана історія міста. І ми завжди намагалися створити атмосферу затишку, доброзичливості. Щоб відвідувачам було комфортно. Одного разу маленький хлопчик, який прийшов до нас з бабусею сказав мені: «У вас, як вдома». Це для мене велика похвала".
• "Я дуже вдячна дружньому своєму колективу за самовіддану працю. Я дуже шаную кожного з них. І з нетерпінням чекаю на зустріч".